http://www.stihi.ru/2010/08/28/1879
-----------------------------------------------
Благодарность Марго Метелецкой!
Господь, замедли жизни бег,
Несущий снега неизбежность:
Грустя, свой доживает век
На ветке ежевики нежность.
И снежной завирухи пыл,
О, Господи, умерь на время,
Чтоб в одиночестве не стыл
Твой плод, познав разлуки бремя.
Пока ещё бесснежен лес,
Свой улей обживает пчёлка,
Медведь в берлогу спешно влез,
А белки - в дупла к старым ёлкам…
Но нам сквозь марево завес
Ещё желанен луч рассвета...
Пусть безмятежно дремлет лес
До ранней песни первоцвета.
Оригинал:
Зажди,мій Господи, ще мить,
Не шли узорчасті крижини,
Бо так згорьовано синить
Остання ягідка ожини!
Зажди, мій Господи, ще трішки,
Не шли зимовий буревій,
Бо так незатишно горішкам
На голій гілці лісовій!
Поки не випав перший сніг,
До борті спати ляже бджілка,
Ведмідь сховається в барліг
І у дупло - вогниста білка...
Зажди! Крізь дощову завісу
Хай світить сонечко ясне,
Поки покірно царство лісу
До перших пролісків засне.