Гладенька шкіра, карі очі
Волоссяя ворона крила ...
Роспусна дівка середу ночі
Мене у пекло завела.
Вона то мила і тендітна,
Така невинна як дитя,
Та сутність справжня не помітна...
Вела мене у небуття,
Для неї плазував змією,
Сміявся й плакав на заказ...
Усмішка, подих! Так вона буде моєю!!!
Але зникала кожен раз.
І знову в темряві з; являлась,
Мана примхлива моїх мрій...
І, безсоромниця сміялась
В шматках цих радощів, подій!...
Я розгубився, я повірив
В туман кохання не стійкий
Сліпий, без тями і без віри,
Я йду у пекло.
Та радість щира у душі -
Кохав і я! Хай серце вмерло,
Мій дух живий, а спогад гріє.
Бог не простить, не зрозуміє!
Та ту жагу що я пізнав
Я не віддам за ласку раю!
І поки небо не пізнає
Той дотик , погляд, теплоту -
Воно не може нас судити!
Це безперервно.
Поклик звіра не можливо вбити
Так жінка пахне, наче звір.
Хай хіть, кохання , мука...Вір!
В ній істина, вона усюди!
Вона земля, вода... Хай люди
Повірять в неї и пробачать!
Я йду. Пусте, хоча душа і плаче ...
Страждання змушують нас жити,
Лиш задля цього варто полюбити!