Танцює вогник метелика-свічі,
Вигадливим узором в'ється тінь.
І темним маревом летить вночі
Липкого жаху здичавілий кінь.
Чи стане крихітна пелюсточка вогню
Мені помічником в нерівній боротьбі?
Тендітна, не згасай, -я подумки молю.
Бо згасне розум мій у повній темноті.
Здригаюсь, відвертаюсь від чорного вікна
Звідкіль на мене дивиться одвічний жах.
Лиш гріє думка: в пітьмі я не одна
Допоки жевріє свіча, мов літній мак.
Нехай така свіча-надія світить тим,
Хто на житті своїм вже хрест поставив.
Доки горить вона, гори-живи і ти
Не піддавайсь буття шаленого примарам.