***
После дождей дубрава изумрудная,
у белого песка журчит река.
Полоска солнца кистью перламутровой
седые дали трогает слегка.
А тыквенная Мекка возле речки
возносит к небу тихому тепло.
И аист над трубою старой печки
просушивает мокрое крыло.
Ліна Костенко
***
Після дощів смарагдова діброва,
на білій ріні річка говірка.
І смужка сонця тонко пурпурово
далекій обрій пензликом торка.
Лежить городів гарбузова Мекка.
У тихе небо струменіть тепло.
І над стареньким комином лелека
після дощу просушує крило.