Люди розмовляють з кішками, собаками...
А з Отцем Небесним не хочуть розмовляти...
Компліменти сиплять близьким та знайомим...
Тільки не прославлять Господа Святого!
Щоб понюхать квіти,низько нахиляються,
Та перед Творцем у них коліна не згинаються...
Під проміння сонячне тіло підставляють...
Та до Вседержителя руки не здіймають...
І надії серця сповідують людям...
Та Богу Всемогутньому сповідать не будуть...
...Що із вами сталося? Люди, зупиніться!
Господу Єдиному до землі вклоніться!!!
Від щирого серця хвалу заспівайте,
Словами найкращими Бога величайте!
Вам потрібно погляд на Отцю затримати,
Щоб в житті своєму повноту отримати!
Не мовчіть, я прошу вас, говоріть із Татом!
Самих щирих ваших слів не буде забагато!
Адже нині, як колись, звучать тут і там
Слова люблячого серця: "Де ти є, Адам?"