http://www.stihi.ru/2010/08/18/5223
Рассеялся туман, что вместо ситца
Завесою висел в моём окне.
И лишь вдали он всё ещё клубится –
Не рыцарь ли то едет на коне?
Конь белый? Из мечты. А, может, чалый?
В скрещенье мириад лучистых дней
Мои неотразимы будут чары,
И, наконец, он явится ко мне
Не из тумана, из осенней сказки,
Где чайкою навстречу я лечу.
Моей, увы, не жаждет рыцарь ласки.
И я многозначительно молчу…
2010
Оригинал
Розсоталась запона попеляста
Осіннього туману у вікні…
Лишилась тільки смужечка хвиляста –
Чи лицар то на білому коні?
А, може, кінь – не білий? Може, чалий?
На схресті міріад ряхтливих днів
Мої відчує невідпорні чари
І врешті решт гайне із туманів,
З осінньої цяткованої саги,
Де чайкою на зустрічі лечу?
Та лицарю чомусь бракує зваги,
А я – лише промовисто мовчу…