http://www.stihi.ru/2010/08/18/5223
------------------------------------------------
Властительнице дум сердечных!
Растворяясь, утра отголосок -
Пелена тумана на окне...
Видится волнистая полоска:
Рыцарь ли? На белом ли коне?!
Может, и не белом вовсе - чалом -
На скрещенье дней моих тот конь
Сдёрнет с дум желанных покрывало,
Из тумана вымахнув рывком,
Из осенней фантазийной саги?
Чайкою навстречу полечу!
...Рыцарю недостаёт отваги -
Я ж красноречиво промолчу...
Оригинал:
Розсоталась запона попеляста
Осіннього туману у вікні…
Лишилась тільки смужечка хвиляста –
Чи лицар то на білому коні?
А, може, кінь – не білий? Може, чалий?
На схресті міріад ряхтливих днів
Мої відчує невідпорні чари
І врешті решт гайне із туманів,
З осінньої цяткованої саги,
Де чайкою на зустрічі лечу?
Та лицарю чомусь бракує зваги,
А я – лише промовисто мовчу