Різношерстий від_літ
відображую тьму,
залишаючи слід
невідомо кому.
Слідно, схожі сі дні,
як дві краплі вина,
похоронка – на ніж,
гнів Господній – на нас.
Де кордонам кінець,
де моя сторона
як застигне свинець,
а назовні – стіна?
Соромливий мій кат,
погляд прорубом аж
оніміла рука,
кармініє карт-бланш.
В облаченні сих ран.
позбуваюся сил.
Сохне слів караван,
ніби дим із кадил.
Замикання – і пульс
розлетівся, мов ртуть.
Боже, гаряче з куль –
поцілунками рвуть...
Болю фарбу розмив
і приріс до землі.
Відобаження тьми
на душевному склі.
13 Серпня 2010