ПраЛiто

Валео Лученко
Барвистий сон і в ньому всюди - сад,
куди не глянь.
І пахощі від цвіту та від груш,
що глухо падають
і котяться в густій траві.
Та ще антонівка налита соком
воскова...

Праліто...
В місті - спека.
І їй немає краю.
І нею втомлена душа по вінця...

А ще недавно,
в квітні,
хотілось літепла нам,
вмерзлим в повсякденність...