Стань Саламандрой, прошлая Любовь!

Светлана Груздева
                http://www.stihi.ru/2010/08/09/3866
                ************************************
                Спасибо Марго Метелецкой зв вдохновение!


Что ж, сухостой - на жертвенник Огню,
Где ровный дым уходит так послушно
На высоту, где отдыхают души...
Давно не виделись... Я не виню.

Дни суетны... Натужно Бытиё...
Развесисты мечты мои, как клюква.
С тобою не соединила буква.
Спасенье где-то в Вечности моё...

И оттого, любимый, невдомёк
Тебе, что делать: то ли рвать тельняшку,
То ль снова брать бутылку и рюмашку,
С нашатырём достать ли пузырёк...

Сиротствую давно, лишившись крыл...
Как Саламандра, возроди свой пыл!


Оригинал:

Тріщало офіроване вогню
Сухеньке дерево. Здіймався дим рівненько
У незглибиму височінь...Давненько
Уже не бачились...Та в тому не виню

Марнотні дні, рипучий плин буття,
Крислаті мрії пуританства мого -
Занурена у вічність допомога
В єднанні доль...пішла в безвороття...

Й тобі, мій любий, невтямки, либонь,
Чи розривати на собі тільняшку,
Чи знову відкорковувати пляшку,
Чи просто нести нашатир до скронь...

Та й я тепер сирітствую...Безкрила -
Минувшина у полум'ї згоріла...