Я трепету гiркого не ховаю.. Пер. Тимашовой, Жука

Маргарита Метелецкая
Вже трепету гіркого не ховаю
Перед тобою, доле невблаганна...
Стежок завітних я, на жаль, не знаю
До тебе, о Земле Обітована !

Лише туману сизого куріння
На тих стежках, де досі ще блукаю,
Лише громів могутніх відгоміння
На тих стежках, де щастя скрізь шукаю...

Лиш збіглий слід від радощів минулих,
Лише душі таємне хвилювання,
Лиш воскресіння спогадів поснулих
І знов на диво мрійне чатування...

І все питають посмутнілі очі :
Кому в житті не заплатила мита?
Десь забарилися небесні зодчі -
Моя обитель всім вітрам відкрита...


                Перевод Виктории Тимашовой

                http://www.stihi.ru/2010/08/02/3572


Я трепет горький от тебя не прячу,
Судьба моя, печаль глухонемая…
И тропочек заветных я не знаю
В Эдем обетовАнный… Не иначе

Туманами струится горстка пепла
На тех дорожках, где не раз ходила,
И громовое эхо тычет   слепо
Туда, где счастье плечи золотило.

Узнаю тень от радостей сгоревших,
Души сомлевшей тайное дрожанье,
Воспоминанья – сонмы углей тлевших,
Опять мечтаю, слившись с ожиданьем.

И вопрошают горестные очи:
Кому по жизни дань не заплатили?
Замешкались в небесном храме к ночи –
Шальные ветры дом мой заселили…


                Перевод Ваньки Жука
               
                http://www.stihi.ru/2010/11/05/2168
Судьба моя! Я трепет не скрываю -    
Печали в сердце счастья не сулят.
Увы, заветных тропок я не знаю
К тебе, Обетованная Земля!

И лишь туман сиреневый клубится
На тропках тех, где до сих пор брожу.
И лишь громам могучим всё не спится,    
На тропках тех, где к счастью я спешу...

Лишь след пропавший радостей минувших,
Лишь беспокойство смутное души,
Лишь воскресенье памяти уснувшей,
И вновь, как чуда, жду мечту в тиши.               

Но отчего грустны сегодня очи,
Ведь роздала долги я до гроша?
И пусть не дождалась небесных зодчих -
Открыта всем ветрам моя душа...