Між радістю твоєю і моєю
тече ріка печалі й самоти.
Відносить нашу зустріч течією,
руйнуються ледь зведені мости.
Все порізну! - одної муки скроні,
душі одної змучений прибій...
Твій берег спить, а на моїм - безсоння.
Мій засина - пробуджується твій.
І тільки й щастя - що у цьому світі.
Крізь відстані, крізь роки, повсякчас
одна зоря у небесах нам світить,
одне кохання спопеляє нас!