пародія на вірш Оксани Яблонської
Ніхто не знає
Ніхто не знає, як приходить сон
І ледь торкається до стегон,
І ти випорскуєш на волю до
Незнаного шаленства его...
Ніхто не знає глибини торкань,
Коли від них скипає шкіра,
І сотні тисяч інь і тисяч янь
Кладуть комусь душі офіру.
Ніхто не знає трему відчуттів,
Як стогони сплітаються в єдиний,
Коли ніхто до тебе не хотів
Занурювати серце в терпкий іній.
Ніхто не вміє замовляти сон,
В який приходиш і лелієш...
Ніхто не вміє замовляти в тон...
А я - умію ...
26 червня 2010 (написано для фестивалю "Відкриті Небеса")
-------------------------------
Аби знав де впадеш...
Аби ж то знав, коли той сон прийде
торкатися до розпашілих стегон
Аби ж то знать коли і де
Волатиме до неба еґо
Знавиці трему відчуттів
в суплітті стогонів і марень,
що кличе тих, хто не хотів
серця занурювати в хмари
терпкого інію! Чи ж даром
летять ті сотні тисяч Янь
хвостатих до одної Іні
в марнотній спразі сподівань,
що запліднять її на сіні
Ніхто не вміє замовляти сон
лише вона уміє
Вона леліє! Бачиш он?
Вона ... леліє...