Любов на часi

Виктория Тимашова
В душі розвію попіл каяття,
у вирій линуть спогади полином,
вночі вітають вітри майбуття
невідворотним і журливим клином…

Відчую віку безшелесний шепіт
і скупість швидкоплинного буття…
почувши вкотре той пташиний клекіт,
любов постукала в моє життя…