http://www.stihi.ru/2009/08/08/2920
________________________________
Из забытого... Маргаритой Метелецкой:)
Забудь меня… Так просто забывать
Ту девочку из давнего подворья,
Какую зори нежить-целовать
Не прочь сегодня… Я не стану спорить!
Забудь меня… У вечности в плену,
Дрожит небесный парус возбуждённо,
В аллегро темпе… Проповедь с амвона
Читает, выделив меня одну…
Забудь, забудь… На фото из альбома
Неужто я – под вишнею стою,
Вблизи беседки?.. Нет, не узнаю:
Лишь в подсознанье сладкая истома…
Забудь торжественное «Аллилуйя»!
Подруга – не прислужница – Весна…
Забудь, как расстилалась даль, ясна:
Мой образ неизбежно нарисует…
И я б забыла… Не напрасно цвёл
Внутри двора восторженный подсолнух:
Он сказкой стал, воспоминаний полной,
Что позабытый Ангел с неба свёл...
Оригинал:
Забудь мене...Так просто забувать
Ту дівчину у темному надворі,
Яку й тепер пестливо гладять зорі
І з неба падають, аби поцілувать...
Забудь мене...У вічному полоні
Вітрила неба збуджено тремтять
В алегро темпі. Звуки шелестять,
Мов проповідь читають на амвоні...
Забудь..., забудь...Це фото із альбому -
Хіба це я під вишнею стою
Біля альтанки? Ні, не впізнаю,
Примушую впізнати підсвідомо...
Забудь навік врочисте "Алілуя!",
Яке співала дівчинка-весна,
Забудь, як нам стелилась рунь рясна,
Бо пам'ять знов мій образ намалює...
І я забула. Чи доречно цвів
У дивному надворі дивний сонях,
Чи справді снилась казка у долонях
Яку забутий Ангел з неба звів?