Потрібно знати ким і де я є та де я буду,
Нагадування ці не зайві, раптом все забуду.
Я знову повертаюсь до старих основ:
Мішечки трав, свічки, багаття, кров,...
І знову все життя моє пливе для них,
Для інших думки, слова, аж до останніх крихт.
Потрібно трішки більше би собі лишати
Та я так хочу аби вони змогли все мати.
Хтось знову каже: "Досить! Зупинись!
Про себе думай! Що ж ти коїш? Схаменись!
;Хто з них подумає про тебе як щось станеться?
Хто поряд в будь-який момент зостанеться?"
Друже, пробач та вірити я хочу,
Що правду мені кажуть їхні очі,
Що всі вони не кинуть і не зрадять.
Буду для них, хоч часто інше радять.
Copyright © Fialkora Mikitenko