Місто не спить,
навіть вночі,
світяться вікна
власним життям -
світ почуттів -
зміни в повітрі.
Парки шумлять,
тихо навіюють рими,
потім колись
знов оживуть
образи зримі.
Синтез надій,
синтез подій -
музика часу.
Тільки вночі
тобі до ніг
все і одразу:
шепіт казок,
світла танок,
чарів і тіні.
Просто бузок
знову розквіт
там, у долині.
Просто вогнів
хтось розкидав
живе намисто.
Між павутинням
мостів і доріг
спить моє місто.