На хвильку зупинися, запитай: "Ти хто?"
Спинись, подумай просто
куди душа тебе веде.
Назад поглянь. Ти бачиш, що в корості
страхів
і наміри, і мрії?
Ти помічаєш тіні
лихих передчуттів,
що оточили та питають:
"Хто кликав?
Для чого та навіщо?"
Спинись, подумай! Зупинися, запитай!
Поклич невидиме!
Того, хто стогне, кличе, квилить,
в глибині тебе сховавшись.
Замри! Прислухайся до Книжника в сутані стертій в порох.
Він - скрізь: назовні, всередині...
Розбий залізну браму
та спробуй упіймати того,
хто в сутінках зникає...