Коли ти торкнешься темряви,
Згадай моя люба про мене,
Я прокинусь від свого життя,
Наче некошені трави
Приберу твої русі коси...
До зелених очей твоїх,
Очей захмарених,
Я впаду ранковими барвами.
Без твого кохання, без твого сяйва,
Жодна краса себе не варта,
І кожна долина – хмара безвісна,
І в кожнім тині – холодний місяць...
Я обгорну твої очі смутокові,
І думи твої, сумні, синьові...
Даруй мені, даруй, кохана,
Темряву, що тобі співала.