Я знаю, що бути з тобою
завадять софіти,
мій лагідний Виток,
примхливо-журливий потік!
Безжурно, мов діти
Могли б ми з тобою радіти
Якби мавзолеї навіки
Сховати в барліг.
***
Змішались ІНЬ і ЯНЬ,
дзвеніло - дз-зень…
І навіть ПЕНЬ
кудись в ЮАР поїхав…
І перших ластівок
сховав собі під стріху
новий талановито-
мудрий день…