Там, де крапка просто недоречна;
де безсиле павутиння снів
перший погляд , перший роздум «понад вечір…» –
забринить трояндово мотив…
І потягне цегляну фортецю
із томів порадників і друга...
Пропоную просто інтермеццо:
Книжку віршів, коло сонця, хвилю руху…
Може така втеча не суттєва,
Або навпаки – суцільний біль,
Але щиросердість променева
Оновить затурканість зусиль.
Розсуваймо межі, доле, доле!
Щоб життя не припиняло рід;
щоб смітник не проковтнув і поле;
щоб нащадкам посміхнувся схід…