(гумореска)
Ой, як наша Люба
Самогон варила.
- Нехай собі буде,
Так всім говорила.
- Пригодиться зілля,
Справимо весілля.
Не дай Бог годинка,
Буде на поминки.
Самогон зварила,
У бутлі розлила.
Та й взяла лопату
І пішла ховати.
Перший у хліві під дахом,
Де роги й копита
Набралася страху,
Щоби не розбити.
Другий бутиль за хатою
Любаша зарила,
Щоб запам’ятати,
Кізяком накрила.
Третій на городі,
Четвертий у дровах,
Нагонила, годі!
Пасе вже корову.
Чоловік веселий
Спозаранку ходить,
Щось там "теревенить"
І пісні заводить.
Кинулася Люба,
Горілки немає.
- Що ж то воно буде?
- Чоловіка лає.
Ти кого питався,
Як ти догадався?
- Пішов я за хату
Горіхи збирати,
Дивлюся – кізяк!
Розсудив я так:
Не могла теличка
Тут гризти травичку
Не пригне між лати,
Які навкруг хати.
У хліві все просто:
Давав курям просо,
Вгору подивився
Відразу похмелився.
Я такий нюх маю,
Від мене не сховаєш,
Горілочку рідненьку
Чую далеченько.
Тож давай, Любаню,
Нагріємо баню.
Я пішов по дрова,
Не трону – бувай здорова!
З почутого в с. Тишківка
на Кировоградщині
2010 р.