Я буває кажу людям
Я буває кажу людям:
«Дуже любить вас Господь».
А вони, зціпивши зуби,
Мені кажуть: «Не підходь».
Кажу: «Буде той спасенний,
Хто Богу покається».
А вони відповідають:
«Штунди дур’ю маються».
Кажу їм: «Всі люди грішні,
Та гріхи Ісус забрав.
Якщо ти йому в покорі
Своє серденько віддав».
А вони відповідають:
«Усі в землі зогниють:
Ті що праведні й гуляки,
Ті що моляться й що п’ють».
Самі себе утішають,
Бо бояться помирати.
Знають десь в глибинці серця,
Що треба на Суд предстати.
Ті, що кажуть всі там будем,
Цим самі себе втішають.
Але знають, то не правда,
На вуха лапшу чіпляють.
Кажуть: «Хто там був, хто бачив,
Що життя загробне є?»
Їм питання це спокійно
Спати й жити не дає.
Але каятись не хочуть,
Бо міняти тре життя.
Не брехати та не красти,
Привести все до пуття.
Вони ж жити так не хочуть,
Й помирати не хотять.
Їхні душі прагнуть Бога,
А тіла гріха хотять.
Розкажіть їм про Ісуса,
Покажіть приорітет.
Нехай Бог у їхнім серці
Дасть спасіння тет-а-тет.
*****