Шоу без нас?

               
Одна продвинута та кльова,
А друга – «пенсія зі Львова»,
Бабусі ввечері зібрались –
Про шоу-бізнес сперечались …


- Степанівна, ось що до чого –
До сцени бачу я дорогу.
На старість літ, хоч хай там як,
Плясати хочу я гопак !

- Облиш, Альбертівна, ці жарти,
Тобі в лото лиш грать і в карти!
Твоїм на сцені перемогам,
Швидка зрадіє допомога …

- Та ти, стара, не маєш тями,
Вивчати хочу вірші й гами,
Серед Богеми та артистів
Бажаю мати більше хисту!

- Сиділа краще би ти вдома,
Не знала стресів би і втоми.
На гарних хлопців зазіхання,
Дадуть тобі лише страждання!

- Так, зрозуміти мене важко,
Та я робитиму розтяжку,
Сміятись гучно та радіти,
І дуже швидко молодіти!

- Звичайно так, авжеж, авжеж,
А як же твій новий протез?
Із ним ти – справжня балерина,
Ото буде усім картина!

- Яка ти все ж таки дурепа,
Помила б штучну ти щелепу!
Новітні засоби технічні,
Мені встановлять керамічні…

- Еге ж, а як же окуляри,
На сцені з ними – вища кара!
Як краю не побачить Прима,
То глядачі в обійми приймуть!

- Вмить заспокоїти вас хочу,
Що будуть очі то дівочі,
На  «фабриці» усе можливо –
Із мене зроблять справжнє диво!

- І як те «диво» будеш слухать,
Коли твої  тендітні вуха,
Нічого чути і не хтять,
Окрім як пенсію приймать?

- Не переймайтесь ви, сусідко,
Навчатимусь я дуже швидко.
Усі закони спілкування,
Я вивчу враз, було б бажання!

- Так,  назву культового «мила»,
Старанно ти півроку вчила,
Як першого свого гуцула,
Про свій склероз ти теж забула?

- Та годі вам, ось краще гляньте,
Які у мене  будуть банти,
А макіяж та хірургія,
Дадуть мені нову надію!

- Не заздрю я тому хірургу,
Який узрить твою фігуру …
А як відкриєш свого роту –
Піде шукать нову роботу!

- Ой, ой! Лишилось трішки,
Адже ходитиму як кішка,
А довжелезні мої ноги,
Вивчатимуть у школі йоги!

- За ноги краще я помовчу,
Сказати вам про інше хочу –
Ходімо до дивану швидше,
Там «Няня» нас з екрану кличе…