***
Посланець незліченних століть,
стиглий жолудь падає в долоні.
Пломеніє в сріберній короні
неминуча та остання мить.
Ми усі невтримності раби -
в ніч йдемо, та грюкаєм дверима.
І тужливо дивляться дуби
в нас тисячолітніми очима.
27.02.02