І у раю - життя де світла днина .
і в пеклі , де пекучая смола
я смію утверждать , що я - людина ,
бо я не існувала , я жила.
Верховний Суд прийми моє зізнання,
знайди мене серед добра і зла.
Я - те і друге , я - є поєднання ,
бо я не існувала , а жила.
Між небом і землею я порогом стою ,
хоч навіть вічність вже пройшла.
Я тут і там - між сатаною й Богом ,
бо я не існувала , а жила.
Коли печалі мучила іскрина , коли жадоба й горе
в серці тліло ,
я смію утверждать , що я - людина .
бо і в пекельних муках я любила.
Святий Суддя , хай писарчук запише ,
що я іще й не каятись могла.
Прости мені гріхи мої , Всевишній ,
бо я не існувала , а жила.
Ти зваж святе і грішне -
це єдине , чим я позбавлюсь
Божої грози.
Я смію утверждать , що я - людина ,
бо світла чаша звалить терези.