Вода огортає тіло, ковтає монетки, торкає комиш, лепеху...
Вода затікає до кадру. Там - дивні руїни, покинута Зона, годинник, пінцет, портмоне, набрякле сімейне фото. Вода залишається в кадрі. Вода поглинає все...
Я чую її. Я - поряд. На березі. Темно. Ні вітру, ні подиху ніц. Я знаю вона тече. Я їй довіряю і хочу щоб попіл колись поминальний вона розчинила в собі...