І повіяв БуйВітер, і засніжило цвітом, і втратила вишня вельон*...
І враз потемніло, і стало тихо, як у Бога у вусі, і сива, величезна хвиля вкупі з ліловим монолітом вгорі посунула на село, і вдарив грім, і наступила горобина ніч...
І блискавиці різали темінь, і періщив дощ небаченої сили, і скоро наповнилися ним всі яри з переярками, і летіла з гуркотом великим вода до Росі...
І люди вкотре відчули свою неміч та марнотність своїх гордощів...
-------------------
* вельон (діалектизм) - фата.