І знову щоки полум'ям горіли.
Знову ти згадав чомусь мене.
Я від того щастя мов зомліла,
Розуміла, що ось-ось мине.
Ти згадав... Напевно, це від того,
Щр нічого було тобі робить.
Так роблять тільки, певно, боги,
А я повинна якось далі жить.
Для тебе згадка ця нічого і не варта -
То просто погляд у минулі дні.
Тобі я слугувала лиш для жартів,
Для мене ти - реальність уві сні.