До краю рідного здалля
Лечу,й сумна моя дорога,
Бо люба матінка моя
Уже зібралася до Бога.
У серці біль.Я так спішу,
Щоб в очі мамі подивитись.
І лиш у Господа прошу:
Дозволь мені не запізнитись!
Бо хочу ще поцілувать
Худенькі ,теплі руки мами,
Багато ніжних слів сказать
І плакать.Плакать до нестями,
Що дуже рідко ці слова
Своїй матусі говорила.
Що бути поруч не могла,
Своїм теплом її не гріла.
Моя голубко,зачекай!
Я скоро буду на порозі.
В далекий край не відлітай,
Звідкіль вернутися невзмозі.
Даруй хвилиночку мені
Тебе до серця пригорнути,
І як у радісному сні
Тепло долонь твоїх відчути.
До тебе зранку й до темна
Спішу небитими шляхами...
...Яка терниста і сумна
Остання подорож до мами...