Якось троє на рибалці,
Випивши по добрій чарці,
Згадували про минуле ,
Що і як у кого було.
Довго й мудро говорили,
Слів для діла не жаліли -
Про роботу, про рибалку,
Гроші, тещу, спорт і чарку.
Раптом вскочив дід Петро:
«Ой, забувсь, давно було!
Розкажу про билину,
Що була у давнину!
Ловив рибу на макуху,
А спіймав сусіда вухо,
Про це знало все село,
Аж до місто донесло!
Як це трапилось?!.. Скажу!
Чисту правду докажу!»
В руки вудочку схопив -
Чарку всю до дна допив:
«Побожуся, геть не знав,
Що за мною Гнат стояв,
Розмахнувся я як слід -
Та й попався мій сусід!
Він аж зойкнув, заволав -
Гачок з вуха провисав,
Витягти його не зміг -
Тож сусід в медпункт побіг!
А за ним і я туди -
Треба ж виручать з біди!
Фельдшер витяг крючка з вуха,
Я ж сусіда тільки й слухав!…
Показати, як було ?!?!..»
Діда вліво повело...
Достає з мішка макуху -
Двоє вскочили щодуху.
Репетують: «Дід, не рухай!,
«Обережно! Вчешеш вухо!»,
Але дід «бувалий» був -
Обережність - не забув!
З діда довго реготали
По чарчині добрій втяли.
Позбиравши свої речі,
В магазин зайшли під вечір,
А на ранок знов село
І шуміло, і гуло….