Вода в порожньому стакані,
І сонце заплющилось чогось,
І раптом сталося, що в ванній
Із крана хлинув сильний дощ!
Із парасольками будинком,
Забігав, скупчився народ
- „За що ж нам браття з вами злива?!” -
Кричать води набравши в рот!
А куций пес сидить на розі,
Асфальт лоскоче язиком,
Сміється з тих, хто із підлоги
Збирає воду рушником!
А дощ іде і не стихає,
І всіх на руки, як трамвай
Вода підхоплює й гойдає ,
Й несе кудись за небокрай!
Із неба янгол сунув палець,
У цей з-під крану сильний дощ,
Та каменем плюхнувся на землю,
І пролетів ту землю повз!
Летів, летів, і впав у труби,
Застряг – не вилізти ніяк,
А дощ, що лився із-під крану
Засох, як в полі той будяк!
Настав у ванній знову спокій,
І сонце звично на квадрат
Перетворилося й лоскоче
Всю вісь людських координат.
На розі пес не став сміятись -
Жаліє янгола в трубі
Бо, в трубах нудно забиватись
І з них дорогу не знайти!
Вони наплутані життєво,
Зжирають всі бажання вщент!
Та все ж, як віриш, то напевно
Знайдеш свій вихід, любий friend!
06.05.10.