Вимите віконце, а за ним, як сніг,
розцвіла черешня – вся в квітках рясних.
Посадив черешню тато вже давно,
але тільки сонце загляда в вікно –
бачу його руки, усмішку і очі,
бачу, як сидить з цигаркой проти ночі.
Щось собі наспівує – тихо, крадькома…
От стоїть черешня – а його нема…
Шелестить розкішне молоденьке листя,
розсипає пишно свій весняний цвіт.
І мені здається: це мій тато дише,
ніби й не було цих чотирнадцять літ…
02.05.10