як ітимеш квітковим полем
не пусти моєї руки
і куди б не вела тебе доля
і які б вітри не гнули додолу-
я з тобою буду іти
а побачиш на полі троянду,
що ледь-ледь губитиме цвіт,
не чекай поки квітка зів'яне
на її пелюстках багряних
пиши довгі листи мені
відправляй їх з ранковим вітром
і у кожнім куточку землі
ті самотні, зів'ялі квіти
наймилішими будуть для мене у світі
найжаданішими