(оригинал)
* * *
Мы все - одни. И нам еще не скоро -
усталый снег полозьями елозить.
Колокола Успенского собора
облизывают губы на морозе.
Тишайший день, а нам еще не светит
впрягать собак и мчаться до оврага.
Вселенские, детдомовские дети,
Мы - все одни. Мы все - одна ватага.
О, санки, нежно смазанные жиром
домашних птиц, украденных в Сочельник!
Позволь прижаться льготным пассажиром
к твоей спине, сопливый соплеменник!
Овраг - мне друг, но истина - в валюте
свалявшейся, насиженной метели.
Мы одиноки потому, что в люди
другие звери выйти не успели.
Колокола, небесные подранки,
лакают облака. Еще не скоро -
на плечи брать зареванные санки
и приходить к Успенскому собору.
(перевод на украинский)
* * *
Ми всі - одні. І нам іще не скоро -
утомний сніг полоззями ялозить.
А дзвони на Успенському соборі
завзято лижуть губи на морозі.
Тихіший день, та нам іще не вечір
впрягти собак і мчатися до яру.
Вселенська, дитбудинківська малеча,
Ми - всі одні. Ми всі – одна отара.
Санчата, ніжно вимазані жиром
домашніх птиць, поцуплених в Святвечір!
Дозволь прижатись вільним пасажиром
до ніг твоїх, приваблива предтеча!
Яр – друг мені, втім істина - в валюті
насидженій, кошлатій заметілі.
Ми одинокі від тому, що в люди
всі інші звірі вийти не зуміли.
А дзвони в небі, зранені звірята,
хлебещуть хмари. Значить, ще не скоро -
на плечі брати, всі в сльозах, санчата
й приходить до Успенського собору.