То що ж то – смерть?
Полишена надія.
Болючий розсип серця
серед зір.
Пустеля темна.
Туга світом білим.
Здіймання вверх
в лункий крижаний вир.
Ми будем там,
крізь снів химерні мрії,
Страждаючи,
крізь втрати, розпач, біль,
Ми йдем туди,
до відповідей вірних,
Метелики -
до спалень у вогні.
Покутуєм,
втрачаєм смертне тіло,
Кохаючи,
долаєм знову смерть.
І кожен день
дарує нову силу,
Йдучи у смерть,
долаємо себе.
Бо є душа
безсмертна, неподільна,
Бо є вогонь,
що вічно не згаса,
Паланням серця
ми стаємо вільні,
Любов'ю відчиняєм небеса.
І це є смерть,
як зиму літо змінить,
Як ніч зміняє день
і теж мина,
І тільки смерть
витворює невпинно
просвітленого ангела із нас.