Ще не вмерла Україна,
Але вже конає,
Стоїть собi бiля тину,
Руку простягає:
"Поможiть менi, рiдненькi,
Янкi та кацапи,
Бо вже з*їли остатненько
Київськiї цапи.
А що з*їсти не встигали
Тягли до комори,
Та з грошима повтiкали
Ген за синє море.
Скрiзь пани та паненята
За владу скубуться,
Як голоднi свинi, клятi,
До корита пхнуться.
Є одне в них дiло - з*їзди,
Сесiї й дебати:
Кому далi мене їсти,
Кому продавати.
А я стою бiля тину,
Стою та гадаю:
Чи побачу десь людину,
Що про мене дбає"
Отаке вона сказала,
Та зiтхнула гiрко:
"Панам сало,
А голотi
Вiд бублика дiрка".