Потребу відчуваю пройти дитинства стежкою,
Забутись на хвилину, побути у минулому.
Чи уві сні, чи в думках для мене незалежно,
Аби часи безхмарні пред очі промайнули.
Я бачу в своїх снах бабусине подвір’я,
Білесеньку хатину, її теплом зігріту.
В очах її блакитних до нас малих довір’я,
Любов ніжна і тепла ,як сонячнеє літо.
Я мрію наяву до тій землі припасти,
З бабусею було моє дитинство – щастя.
Відчути на собі енергії запаси
І берегти в душі, немов святе причастя.
10.04.1999