я за тобой сумую, любий друже!
тому такий мінливий в мене настрій,
немов хмаринки що летять по вітру,
як водна гладь буває неспокійна,
коли її, мов зморшками, покриє
краплинками весняного дощу.
але достатньо голос твій почути,
порозмовляти декілька хвилин з тобою,-
вщухає вітер, і дощу на зміну
виходить сонечко, промінням зігріває...
мій любий друже! я тебе кохаю...
оригинал:
Александр Луки
Я по тебе скучаю, милый друг!
И, от того бываю переменчив,
Как облака гонимые по небу ветром,
Как гладь воды, озёрной, неспокойною бывает
От капель дождевых, морщинками покрыта…
Но, стоит только голос мне услышать твой,
Поговорить хоть несколько минут с тобой -
Стихает ветер и, дождю на смену,
Выходит Солнышко, лучами согревая.
Ах, милый друг! Я по тебе скучаю!