***

Людмила Михалина
Син сьогодні,мій маленький,
Скоїв сильний злочин-
Він розбив моїй свекрусі
Дуже гарний горщик.

Так вона вже причитала.
Витріщала очі
І кричала на дитину,
Що вже було мочі.

І мені також-невістці ,
Дала під зав"язку,
Щоб була мені наука
І життя не казка.

А свекруха-то не мати,
А чужа людина.
Хоч і їй велика дяка
За доброго сина.

Бо свекруха тільки любить,
Як усе йде гарно,
А як щось її не вгодиш,
То державна зрада.

І одразу проти тебе вже збира нараду,
Що людина ти погана
І не даєш ради
Ані синові її,ні своєму сину
Й взагалі ти безпідставно влізла в їх  родину.

А родина в них зразкова,золоті в них діти
Тільки що ж це міг синочок в тобі розглядіти?
Бо хазяйка ти -ніяка,
А ледача.-Люди!
Що ж це з бідною її дитиною буде?

От таке життя невістки разом із свекрухою.
Скільки б ти їй не годила-
А все будеш другою.

На цю тему ще так довго
Можна щось писати
Та не вистачить і дня,
Щоб все розказати.

Люди добрі!
Не сприймайте це все так буквально,
Може є такі стосунки,де усе нормально!
І невістка за дитину,і свекруха-мати.
От такого щастя вам хочу побажати!