Боюсь звикнути до запаху твого тіла.
Біда моя в тому,що надто відкрита-
На публіку не граю, бо ніколи не вміла.
А сердце вже іншим стукає ритмом.
Боюсь звикнути до твого сміху.
Біда моя в тому,що надто піддатлива-
Станеш наркотиком,без якого не матиму диху,
І знову тілом й душею страждатиму.
Боюсь звикнути до твоєї присутності.
Біда моя в тому, що вже я звикаю...
Адже скоро ти втечеш у світ веселіший-світ розкутості,
На рані сіллю написавши :"Зникаю..."
Боюсь...
27 травня 2009