Нарешті почала нове життя,
Вже інша і змінилось все навколо,
Весь день мина без злого каяття
І ніч мина спокійно, обличчям вгору.
Так впевнено крокую в новий день,
В тому що чиню сумнівів не маю.
Тут сила й мудрість, я ж бо не мішень,
Зібралась, встала, очі вгору підіймаю.
Зі мною ті, хто мають поруч бути,
Ті, що не зрадять, не покинуть.
Котрі не побояться істину збагнути,
І думкою за рамки і бар’єри линуть.
Та якщо чесно, все не так вже просто,
Бо навіть сильним важко тут буває.
Якщо усього і усяк вже майже вдосталь,
То чому часом спогадами накриває ?