Досить! Все! ми поставили крапку.
Біль утрати . . . Чого чи кого . . .
Вип'ю кави, пожую якусь канапку.
Дівчинко, що ж бажаєш щастя не свого?
Я втомилась, досить вже страждати,
Забувати як не вмію, то навчусь.
Друзі , вас я прошу , зупиняти
Як помітите, що до минулого тягнусь.
Ставлю крапку, аж ніяк не коми,
Сподіваюсь ти це зрозуміла.
Треба жити після серця втоми,
Лише другом бути я не вміла.