Бадилля, бур'яни палають
багаттями в пустих полях...
Куди веде мене сьогодні
осінній, одинокий шлях ?
Не тягне щось в гурти веселі,
до колотнечі зібрання,
А вабить зірка вечорова,
в'юнка стежина навмання...
Як гарно серед пишних трав!
Обсотує принишкла тиша,
Легкий пустує вітерець -
на хмарах місяця колише...
Мрійливо шелестить комиш -
заполонив куток озерний...
І необтяжливі думки
снують про клопіт мій щоденний...
Дивує місяць поміж хмар :
куди це з хати проти ночі?
І жабка, подивившись вслід,
навсправжки вибалушить очі.