… Замилуватись зірваним листком,
Обняти рідну матір на порозі.
А після довго згадувать в дорозі,
Яке високе небо за вікном.
Торкнутись слова тихим олівцем,
Себе в собі чутливу відшукати.
І зливу сліз зуміть перечекати,
Щоб стать до світу з піднятим лицем.