Богдан-Игорь Антоныч. Весна

 

Растет Антоныч и растет трава,
ольха зазеленела кучеряво,
и стоит только ухо  вниз  наставить,
и ты  услышишь  тайные слова.

 Весна, дождем апрельским не тревожь!
Кто неба  синий расколол кувшин
и сыплет листья, как стекло, с вершин?
Ох,   решетом решил поймать ты  дождь?

 От слов лесных кружится голова:
винтовка мрака с пулею звезды,
а на ольхе  луну склюют дрозды,
растет Антоныч и растет трава.

с украинского перевел А.Пустогаров

Весна

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?

З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.