Папiрцями рваними кружляє жовте листя, падає воно.
Та з поривом вiтру зазирає крізь дощу намисто у вікно.
В хатнім затишку тебе чекаю, відганяю смуток та печаль.
Осінь по вікну дощем стікає, замість мене сльози ллє свіча.
Лічать стрілки мить мого чекання в сутінках напружених ночей,
Полумям відлунює кохання в дзеркалах замріяних очей.
перевод http://stihi.ru/2010/02/05/333