Мне всё едино, или буду
Я жить в Украйне, или нет,
Или кто вспомнит, кто забудет
Меня в снегу в чужой земле -
Всё это безразлично мне.
В неволе вырос я с чужими
И, неоплаканный своими,
В неволе плача и умру,
И все с собою заберу,
И даже следа не оставлю
На нашей Украине славной,
На нашей - не своей земле.
И не помянет отец с сыном,
Не скажет отпрыску: - Молись,
Он пострадал за Украину,
Его мученьям поклонись. -
Мне безразлично, или будет
Тот сын молиться, или нет…
Но, ох, не безразлично мне,
Что Украину злые люди
Прельстят коварно, обворуют,
И пробудят ее в огне…
Ох, как небезразлично мне.
***
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі плачучи умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.