Пастка, неочікувана пастка -
Серед цих загравних кольорів
День осінній лицарські згорів,
Залишаючи туманів пасма...
Ні, не дам я згнічувати серце,
Бо воліє зочити красу,
Що несе маленький полісун,
Не питаючи потреб і сенсу -
Щоб збулись погибельні приміти
Від суворих холодів за крок,
Щоб одвічний сповнити зарок
І кострищам жовтня паленіти,
В нетрях золотавого листа
Він давно замислено чигає,
Наче заворожено чекає
Вказівного осені перста...