Дешевих тріумфів зима,
Зима нестями і розпуки -
Зайдись плачем, заламуй руки -
Дарма, дурненька, все дарма...
Знов сонна кволість самоти,
Страшна, стійка, довготривала,
Що стільки душу затискала
До крику і до німоти...
Та все минає, як минули
Казкові юності літа...
Минеш і ти за мертвим краєм,
О невсипуща самота!
Як стану на Харонів плотик,
Пливтиму вічно спочивати,
Я твій пекучо-щемний дотик
Уже не буду відчувати...